Майже пів року військові 57-ї мотопіхотної бригади утримували позиції у Вовчанську на Харківщині. Українські захисники зайшли до міста у листопаді 2024 року, аби стримати подальші атаки російських військ, і залишили його лише у квітні 2025-го.
Про оборону міста журналістам Армія TV розповів військовий із позивним «Вуду», який перебував там разом із побратимами 173 дні. За його словами, ситуація була надзвичайно складною, адже ворог щодня здійснював штурми, застосовуючи піхоту, дрони, мінометні обстріли, гранати та навіть намагався використовувати хімічні речовини.
Українським воїнам доводилося вести ближні бої, коли до противника залишалися лічені метри. В умовах повної руйнації міста пересування відбувалося перебіжками серед уламків. Доправляти харчі, боєприпаси та листи від рідних бійцям вдавалося лише завдяки важким дронам-бомберам.
«Там одні руїни, і сховатись особливо ніде. Живого нічого не лишилось. Ноги, руки валялись навколо. Кацапи майже кожен день нас штурмували. Біля нашої позиції дуже багато було трупів, ми по них ходили, вони смерділи. Це морально сильно тиснуло», – згадує «Вуду».
Попри нелюдські умови, триматися допомагала підтримка близьких. Боєць розповів, що особливу силу давали листи від рідних: «Я дуже був радий, коли перший лист прийшов. Вони тоді мене сильно підтримували. Коли було важко, я їх перечитував. Хочу порадити батькам та жінкам – обов’язково писати своїм чоловікам на передову».
Нині Вовчанськ фактично стертий з лиця землі – місто зруйноване вщент артилерією, авіаударами та постійними боями. Тримати оборону у таких умовах було надзвичайно складно, але українські захисники вистояли, ціною надзусиль і щоденного ризику для життя.