Український ринок праці готується до масштабної зміни правил гри у сфері інклюзивності. Новий законопроєкт покликаний кардинально переглянути систему облаштування робочих місць. Головна філософія реформи полягає в тому, що працівник сам заявлятиме про свої індивідуальні потреби. Роботодавці при цьому отримають значне спрощення бюрократичних процедур та солідні державні компенсації. Наразі в Харківській області через профільну службу працевлаштувалися 188 громадян із порушеннями здоров’я, а сума компенсації за модернізацію одного робочого простору може сягати 129,7 тисячі гривень.
Суть та архітектуру майбутніх змін детально проаналізував керівник адвокаційного напряму громадської спілки «Ліга Сильних» Ігор Бевх.
Сучасні реалії адаптації робочого простору
Чинні норми вже зобов’язують бізнес створювати комфортні умови. Проте на практиці цей механізм має суттєву системну ваду. Закон, який почав діяти з 1 січня 2026 року, поклав обов’язок забезпечувати так зване «розумне пристосування» суто на розсуд компаній.
«За своєю суттю, “розумне пристосування”, — це все ж таки індивідуальна річ, і тому ніхто краще людини з інвалідністю не може знати, що їй потрібно для того, щоб комфортно виконувати свої робочі обов’язки на рівні з іншими. Чинний закон говорить про те, що роботодавець сам визначає потребу в “розумному пристосуванні”. Ми вважаємо, що це в корні неправильно, тому що, по-перше, він не може визначити це без консультації з людиною, і по-друге, закон там не дає чітких рамок, коли він це має зробити, протягом якого строку», — підкреслює правозахисник Ігор Бевх.
Ми пропонуємо підтримати ті зміни, які вдосконалюють цей механізм, коли людина з інвалідністю безпосередньо сама виступає ініціатором, щоб вона могла звернутися до роботодавця з ініціацією процесу забезпечення її таким “розумним пристосуванням”.
З чого складається безбар’єрне робоче місце
Поняття адаптації є значно ширшим за звичайне будівництво пандусів. Сюди входить не лише архітектурна доступність локації, а й гнучке налаштування робочого графіку під фізіологічні потреби конкретного співробітника.
«Доступність будівель — це пандуси, підіймачі, контрастне маркування, розширення дверей і так далі. Але якщо, наприклад, облаштований доступний вхід у будівлю для людини на колісному кріслі, але недоступний ліфт, приміром, на третій поверх, то можна просто перенести її робоче місце на перший поверх. І, фактично, це не буде коштувати чогось, не треба змінювати ліфт. Це не завжди про капітальні видатки», — пояснює юрист.
Ми у 2025 році проводили опитування, і найбільше там люди з інвалідністю зазначали про гнучкий графік роботи та віддалене місце роботи.
Фінансовий бок та усунення чинних обмежень
Держава розробила чіткі ліміти для грошового відшкодування витрат роботодавців. За облаштування місць для осіб з I групою інвалідності служба зайнятості виплачує 129 700 гривень, а для II групи — 86 470 гривень. В масштабах країни бізнес уже отримав компенсації за інтеграцію понад 2200 таких працівників.
Проте чинне законодавство містить явну дискримінаційну ознаку. Базовий профільний закон декларує повну рівність прав, але Постанова КМУ № 893 обмежує грошові виплати лише першими двома групами. Через це підприємці, які наймають людей з III групою інвалідності, або самі такі самозайняті особи, взагалі позбавлені фінансової підтримки від держави.
Мінекономіки вже винесло на громадське обговорення проєкт необхідних змін. Нова урядова постанова має ліквідувати цю серйозну правову колізію та повністю поширити дотації на третю групу.
«Постанова №893 дійсно обмежена першою і другою групою, а відповідно до закону, компенсацію вартості такого розумного пристосування можна отримати для третьої групи. У Мінекономіки зараз на громадському обговоренні є проєкт змін до Постанови №893. І мы якраз підсвічували цей момент, що фактично їхня постанова зараз вступає в колізію з законом основним. І тому вимагали розширити дію цієї постанови і на людей з третьою групою інвалідності», — зазначає аналітик.
Ще однією проблемою залишається заплутане подвійне фінансування. Наразі кошти паралельно виділяють два різні держфонди — соціального захисту та страхування на випадок безробіття.
«За чинним законом, фінансує Фонд соціального захисту людей з інвалідністю, але, з іншої сторони, у нас є Фонд на випадок безробіття, і, фактично, він теж здійснює зараз такі видатки. У нас є в законі чітка норма, що це належить до “розумного пристосуванням”. І виходить, що зараз у нас фактично може це компенсуватися коштом двох державних фондів», — каже Бевх.
Потрібно врегулювати на рівні закону, щоб не було дублювання фінансування, і щоб роботодавці знали, до кого звертатися у разі цієї потреби компенсації або дотації. І в тому ж законі ми пропонуємо, щоб єдиним вікном була Служба зайнятості, тому що у неї вже є напрацьовані механізми.
Глобальне реформування за міжнародними стандартами
Активісти прагнуть повністю адаптувати українські закони до Конвенції ООН. Крім можливості самостійного вибору умов працівником, громадська спілка вимагає суттєво зменшити бюрократичний тиск перевірок на бізнес і дозволити отримувати компенсації безпосередньо фізичним особам – підприємцям.
Інклюзія має підтримувати прагнення людей до створення власної справи. Якщо людина з інвалідністю є платником податків і хоче розвивати бізнес самостійно, держава зобов’язана фінансово допомогти їй облаштувати власне робоче місце.
«Ми розглядаємо зайнятість людини з інвалідністю не тільки як найманого працівника. Чому, наприклад, фізичні особи-підприємці, які мають інвалідність, самозайняті особи, сплачуючи податки, не можуть отримати від держави компенсацію для того, щоб займатися своєю справою? Тому ми там теж пропонуємо розширити дію закону для цього. Якщо людина не хоче бути найманою працівником, хоче займатися бізнесом, то чому вона не може реалізувати своє право таким шляхом», — аргументує Ігор Бевх.
“Розумне пристосування”, якщо це індивідуальне, воно не передбачає перебування у роботодавця, наприклад, скрінрідера це допоміжні технології, які розпізнають візуальну інформацію на екрані комп’ютера чи смартфона та перетворюють її на синтезоване мовлення або виводять на спеціальний брайлівський дисплейдля людей з порушенням зору, щоб вони його могли забирати і використовувати на новому робочому місці, якщо вирішать його змінити.
Статистика та актуальні вакансії на Харківщині
Динаміка працевлаштування в регіоні демонструє позитивний тренд. За аналогічний період червня 2025 року роботу знайшла 171 людина з інвалідністю, а станом на 23 червня 2026 року цей показник зріс до 188 осіб. Головний драйвер успіху — суттєве збільшення пропозицій на ринку: кількість доступних вакансій у Харківській області зросла з 873 минулого року до понад тисячі в поточному.
Шукачам пропонують роботу в різних галузях. Найбільший дефіцит кадрів спостерігається серед фармацевтів, водіїв, швачок, продавців, покоївок, менеджерів, адміністраторів, економістів та асистентів фармацевтів.
Загалом у регіоні офіційно працюють близько двох тисяч таких людей. Департамент соцзахисту фіксує показник у 1984 працевлаштовані особи, що наразі становить рівно 3% від усього активного працюючого населення Харківщини.