У центрі Харкова відбулася щотижнева акція «Наші не вдома», під час якої рідні українських військових, що зникли безвісти, нагадують суспільству та владі про свою біду. Люди виходять із портретами близьких, щоб голосно заявити про тих, хто досі не повернувся додому.
Серед учасників — семирічна харків’янка Ніка. Разом із мамою вона щонеділі приходить із фотографією свого дідуся, який зник безвісти. Дівчинка мріє знову гуляти з ним на майданчику та грати в їхню улюблену гру.
«В шашки. Він завжди сміявся, коли я фарбувалася або говорила щось смішне. Завжди сміявся», — згадує Ніка.
Пані Олена понад три роки не отримує жодної звістки про сина Максима. Хлопець навчався у харківському університеті, але у 2022 році добровольцем пішов на фронт. Жінка каже, що найбільше сил їй дає підтримка інших родин, які переживають таку ж втрату надії та очікування.
«Мій син зник безвісти 17 лютого 2022 року на Бахмутському напрямку. Де ми тільки не зверталися — скрізь відповідають: чекайте. Ми чекаємо і шукаємо самотужки», — розповіла харків’янка.
До акції приєдналася й Валентина Борисенко із селища Золочів. Вона чекає на новини про чоловіка Сергія, який востаннє виходив на зв’язок під час бою на Харківщині.
«Він сказав: «Я пішов, буду через п’ять днів». Але більше ми його не чули. Вони мали змінюватися кожні п’ять днів, але все зірвалося. Я дружина безвісти зниклого Борисенка Сергія Вікторовича», — розповіла жінка.
Учасники наголошують: українські військові, які перебувають у російському полоні, можуть зазнавати катувань і не мати доступу до медичної допомоги. Саме тому родини вимагають активніших дій від держави та міжнародних гуманітарних організацій. Вони переконані, що завдяки подібним акціям суспільство пам’ятатиме про їхніх близьких, а шанс дізнатися правду зросте.
Рідні зниклих безвісти підкреслюють: такі акції триватимуть доти, доки не буде встановлена доля кожного українського захисника.