Гвардійці 5-ї Слобожанської бригади Нацгвардії, які боронять небо над Харківщиною, щодня ризикують життям, щоб захистити людей від російських безпілотників. Кожне збиття «шахеда» — це не просто технічна перемога, а врятовані будинки, родини, життя.
Серед таких захисників — Роман із позивним «Кок». Він — мешканець Харківщини, багатодітний батько шістьох дітей, який добровільно приєднався до війська у вересні 2022 року. Артилерії навчався «з нуля» вже на фронті. Щоб уникнути можливого спротиву з боку дружини, почав їздити в метро, де роздавали повістки — і таки отримав свою.
«Дивлюсь у новинах — дівчата, хлопці, молодь гинуть… І мені соромно стало, що я просто сиджу вдома. Харків — моє місто, моя земля. І я мушу його захищати», — каже Роман.
До повномасштабної війни він працював ландшафтним дизайнером — озеленював Саржин Яр, харківський зоопарк та сад Шевченка. Зі «своєю» землею знайомий буквально до кожного сантиметра — саме за неї він тепер і воює.
«Коли садив квіти, робив газони — я відчував задоволення від роботи з ґрунтом. Тепер я його бороню», — згадує боєць.
Його побратими з повагою говорять про командира. Михайло з позивним «Мішаня» розповідає, що Роман зосереджений, відповідальний і завжди готовий підтримати. У їхньому підрозділі зараз шестеро бійців. Вони постійно аналізують відео з бойових чергувань, шукають помилки, навчаються та вдосконалюються.
У перервах між бойовими завданнями Роман ще й готував на позиціях, коли були перебої з підвезенням харчів. Побратим Олег «Кльопа» з усмішкою згадує його борщ — «найбільш українську страву».
На зенітці, якою керують Роман і його побратими, намальовано кілька збитих «шахедів». За кожною позначкою — точна робота, напруга, аналіз, виснаження — і врятовані життя.
Харків продовжує жити — завдяки таким, як «Кок».